6
24 вересня
п’ятниця

Error: Any articles to show

Журналіст, керівник, письменниця - Світлана Насонівна Тарнавська

01

 

Світлана Насонівна Тарнавська сьогодні. 

 

Вік невблаганно відлічує серйозні ювілеї, тож як не сказати тепле слово про колегу і добру людину, з якою спілкуєшся довгі роки. Як не згадати про найбільш важливі моменти життя авторитетної і талановитої журналістки - Світлани Насонівни Тарнавської.

У світ вона прийшла в місті Викса, що в лісах Нижньогородської області. Сім'я Лавочкіна потрапила туди з України в силу обставин. Коли почалася війна, молодий інженер, випускник Харківського машинобудівного інституту, Насон Михайлович Лавочкін, який працював на одному з оборонних підприємств країни в місті Краматорську, разом з колективом заводу був екстрено евакуйований в місто Виксу. Туди ж вивезли все обладнання, розгорнувши в дуже стислі терміни, по суті, новий завод, де незабаром розпочали виробництво реактивних снарядів до грізних "Катюш". З Краматорська заводчани їхали з сім'ями, серед яких була і сім'я Лавочкіна - дружина Ольга Василівна Єршова і однорічна донька Лариса. Світлана народилася вже після війни. Незабаром сім'я повернулася в Україну. Запоріжжя, потім- степи Херсонщини. На початку 50-х років минулого століття почалося зміцнення сільського господарства кадрами, покликаними з міст. Так Лавочкіни опинилися в райцентрі Сиваське, куди глава сім'ї був призначений директором МТС

- Я відкрила двері і побачила дивовижний світ. Сходило сонце, було літо, але двір будинку був величезним і голим, лише яскраві мальви росли в ньому та кілька акацій. Але ця безмежність і простір вразили мене, маленьку дівчинку з міста. З тих пір все моє життя пов'язане з цим краєм. Батька переводили в інші райони, а я міняла школи: Сиваське, Берислав, знову Сиваське, Чаплинка. Райони укрупнювали, реформували. Батько був дуже сильним і авторитетним керівником, у нього багато орденів і медалей.

Одного разу його прізвище послужило на благо всього Каланчацького району. Батько був з родини знаменитого авіаконструктора Андрія Лавочкіна, творця військових літаків ЛА-5, ЛА-6. Неподалік від Каланчака проходив газопровід на Крим. Районна влада домагалися відводу гілки на райцентр, але марно. І тоді батько, в ту пору керуючий Каланчацьким райоб'єднанням "Сільгосптехніка", поїхав до Москви, домігся зустрічі з засекреченим родичем, розповів про проблеми, представив всі документи. Прославлений авіаконструктор не залишився осторонь і, як то кажуть, вирішив питання. З тих пір Каланчак з блакитним паливом.

Мама моя була учителькою.

А я після закінчення Чаплинської СШ 1 поступила на історичний факультет Львівського університету імені Франка. У нас читали лекції випускники Віденського, Берлінського університетів, Сорбони, професори і доценти університету, блискучі вчені, які внесли величезний вклад в історичну науку. Університет дуже багато мені дав, як і Львів того часу, з його музеями, театрами, культурним середовищем, - згадує Світлана Тарнавська.

На одному з університетських вечорів дівчина зі степової України познайомилася зі студентом геологічного факультету Дмитром Тарнавським, хлопцем зі Стрия ( значно пізніше вона дізнається, що її свекор провів 10 років на Колимі, за " український буржуазний націоналізм".   А насправді це був наклеп сусідки - як стало зрозуміло з особистої справи свекра, з якою Тарнавська ознайомилася в СБУ, направивши туди відповідний запит).

 

03

Спалахнуло кохання - на все життя. Вони прожили разом 41 рік, доки смерть не розлучила їх.

У травні 2010 року Дмитро Михайлович Тарнавський після важкої хвороби пішов з життя. А за роки подружнього життя вони вибудували свої успішні кар'єри, виховали сина. Дмитро Михайлович понад чверть віку працював головним інженером найкрупнішої у країні гідрогеолого- меліоративної експедиції.

Світлана Насонівна починала кореспондентом в редакції Каланчацької районної газети «Слава праці», потім була міськрайонна газета «Каховська зоря», навчання в Київській Вищій партійній школі, яку закінчила з відзнакою. Потім- головний редактор Білозерської районної газети «Придніпровська зірка», власний кореспондент газети "Правда України" по Херсонcькій області, головний редактор міської газети «Нова Каховка», голова Комітету інформації Херсонської обласної державної адміністрації, директор - голова правління ВАТ «Видавництво

«Наддніпрянська правда » . Спільно з Херсонською облдержадміністрацією видавництво випускало обласну газету «Поле». Її шеф-редактором була Світлана Тарнавська.

Енергійна, чарівна, вольова, Світлана Насонівна багато чого домагалася на своїх постах. Її заслужено вважали в Херсоні і галузі сильним керівником. Так, вирішуючи проблему модернізації видавництва «Наддніпрянська правда», вона дійшла до президента Леоніда Кучми і неодноразово зустрічалася з ним. Їй вдалося домогтися дозволу на придбання машини для кольорового друку газет, що для підприємства зі 100-відсотковим пакетом акцій, що належали державі, було дивом. На жаль, нікому «херсонське диво» не було потрібно. В галузі змінилося керівництво, модернізацію заборонили, і запропонували готувати видавництво ... до банкрутства. .

Світлана Тарнавська не погодилась і подала заяву про звільнення, достроково розірвавши контракт з ДАК "Укрвидавполіграфія". До речі, з 30 керівників державних поліграфічних підприємств України вона була єдиною жінкою

Але Світлана Тарнавська трималася гідно. Разом з чоловіком створила підприємство з виробництва якісної поліграфпродукції, яка успішно друкувалася і в Україні, і за кордоном.

А ще у Тарнавської відкрився літературний хист. Втім після багаторічної журналістської роботи це зовсім не дивно. Її романи "Симуляція», «Ни печали ни воздыхания", "Свекруха + невістка = любов", "Вареники с устрицами», повісті, оповідання зацікавили найбільше московське видавництво і воно стало готувати до виходу авторську серію. Але стався 2014 рік, видаватися з сатиричними книгами в країні-агресорі стало небезпечно, та й не патріотично, тож довелося відмовитися від виходу їі книг в Росії. Але ж о «рукописи не горять», то вони все одно знайдуть дорогу до читача. Зараз книги Світлани Тарнавської готуються до друку у видавництвах Західної Європи.

Отож Світлана Насонівна дійсно може пишатися тим, який життєвий шлях у неї в бекграунді (все, що відноситься до життя, освіти, зв'язків, досвіду людини, його інтелектуальний і культурний рівень - Ю.А.) .Успішна кар'єра, сім'я, син Максим, співробітник всесвітньо відомої компанії в галузі фінансів, невістка Ліля, онуки Софія і Олександр. Десятиліттями вона дружить зі своїми подругами, товаришами по школі, університету, спільній роботі

Член Національної Спілки журналістів України з 1975 року в даний час Світлана Насонівна обрана до складу правління Херсонської міської територіальної організації Спілки журналістів України, І за словами Валерія Федоровича Долини, Заслуженого журналіста України, голови Херсонської обласної організації НСЖУ: «Це принципова і працездатна людина, вона користується великим авторитетом у журналістів, і не тільки у них».

Для багатьох херсонців Світлана Насонівна - цілісна, вольова, широко освічена і глибоко порядна особистість. Вона обиралася депутатом Херсонської обласної ради, де під час депутатської каденції була секретарем постійної комісії з питань законності, депутатської діяльності та етики.

 

02

Еліта херсонської журналістики з керівниками області. В центрі ліворуч Ю.М. Карасик, голова ОДА, праворуч - М. М. Кушнаренко, голова облради, між ними С. Н. Тарнавська.

 

Автор матеріалу познайомився зі Світланою Насонівною тоді, коли вона працювала головним редактором районної газети «Прідніпровька зірка», а згодом очолювала міську газету «Нова Каховка». Мені, як начальнику управління по охороні державних таємниць у пресі при Херсонському облвиконкомі, доводилося читати більшість номерів цих газет, що дозволяє високо оцінити професіоналізм, ерудицію і журналістську майстерність головного редактора Тарнавської. Невдовзі ми разом працювали в Комітеті інформації ОДА, головою якого в ту пору була призначена Світлана Насонівна.

Наші дружні стосунки тривають до сьогоднішнього дня. Ми не часто телефонуємо один одному, ще рідше бачимося, але вона в курсі моїх публікацій, незмінно тепло і професійно їх оцінює. Разом сумуємо за колегами і друзями, які пішли з життя, радіємо, що не втратили інтересу до життя і творчості.

 

Редакція сайту та автор матеріалу сердечно вітають Світлану Насонівну Тарнавську з ювілеєм, бажають їй доброго здоров’я, довгих років життя, щастя, удачі і нових творчих успіхів.

 

Юрій Анісімов, Заслужений журналіст України